Загальна інформація про реабілітацію після ендопротезування кульшового суглоба

Від того, наскільки правильно, комплексно і послідовно буде проводитися реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба, залежить результат проведеного лікування. Як і при будь-якому реконструктивному хірургічному втручанні сама хірургічна операція означає тільки появу нового етапу в лікуванні пацієнта і відновлення його працездатності — її виконання не гарантує безумовного і повного одужання, але в значній мірі сприяє досягненню цих цілей. У тому випадку, коли хворий відмовляється виконувати рекомендації лікаря (як хірурга, який виконав операцію, так і лікаря-реабілітолога), може виникнути небезпека життю пацієнта і не буде досягнута мета оперативного лікування.

Ендопротезування суглобів

Цілі та принципи реабілітації після ендопротезування

Основна мета проведення реабілітації пацієнтів, що перенесли ендопротезування кульшового суглобу — повноцінне і всебічне відтворення функціональних здібностей заміненого суглобу, соціально-побутове відновлення і відновлення професійної діяльності.

Принципами її проведення повинні ставати:

  • максимально ранній початок проведення;
  • безперервність і наступність;
  • послідовність;
  • комплексний характер проведених заходів;
  • індивідуальний підхід до кожного пацієнта — лікувальні заходи повинні проводитися за прийнятою схемою, але можуть коригуватися в залежності від стану прооперованої людини.

Відповідно, реабілітація після ендопротезування повинна проводитися:

  • в стаціонарі, де проводилося саме хірургічне втручання — цей етап займає при гладкому перебігу післяопераційного періоду від 12 до 24 днів;
  • в спеціалізованому відділенні реабілітації, персонал якого вміє «ставити» прооперованих пацієнтів на ноги — цей період продовжаться 1-2 місяці;
  • в спеціалізованих санаторіях і здравницях — завершення відновлювальних процедур.

штучний суглоб

Операція протезування тазостегнового суглобу — показання до проведення

У переважній більшості випадків операція ендопротезування кульшового суглобу необхідна при виявленні у пацієнта важких анатомічних і функціональних порушень ураженого зчленування. Найчастіше таке втручання необхідне при виявленні:

  • деформуючого артрозу (коксартрозу тазостегнового суглоба;
  • ревматоїдний артрит;
  • перелом стегна (найчастіше в області анатомічної або хірургічної шийки);
  • доброякісні та злоякісні новоутворення стегнової кістки;
  • судинні захворювання — асептичний некроз тканин кульшового суглоба.

При кожному з цих патологічних процесів пацієнти можуть відчувати сильний біль в ураженому зчленуванні і виражене обмеження обсягу рухів — це може знижувати якість життя людини будь-якого віку.

Своєчасне виконання заходів щодо реабілітації після операції ендопротезування допомагає уникнути ранніх і пізніх ускладнень, найпоширенішими з яких стають:

  • інфекція прооперованого зчленування — виявляється у 2-4% пацієнтів, і для попередження цього стану призначаються антибіотики і засоби протимікробної терапії;
  • виникнення тромбів вен нижніх кінцівок і малого тазу — саме своєчасна реабілітація після ендопротезування кульшового суглобу допомагає попередити патологію венозної системи.

Основні заходи реабілітації після ендопротезування кульшового суглобу

При виконанні операції ендопротезування, особливо в тих випадках, коли це втручання проводиться пацієнтам, які протягом тривалого часу страждали дегенеративно-дистрофічними і запальними захворюваннями, заходи з реабілітації повинні починатися ще до виконання операції. Це допомагає подолати патологічні стереотипи, створені організмом для подолання проявів захворювання — больовий синдром змушує хворого щадити кінцівку на стороні ураженого суглоба, що призводить до гіпотрофії м’язів, розвитку контрактури суглобу і змін становища тазу, порушень анатомічних співвідношень в хребетному стовпі (згладжування лордозу поперекового відділу, виникнення компенсаторного сколіозу).

чоловік займається на тренажері

Відповідно, таких пацієнтів потрібно починати вчити правильно рухатися ще до виконання хірургічного втручання — патологічний стереотип руху потрібно усувати до операції. Саме тому хворого вчать правильно користуватися милицями для ходьби (без навантаження на ногу, яка піддасться операції), призначають фізіотерапію для відновлення нормального тонусу м’язів ураженої кінцівки і додаткове тренування контралатеральної ноги для компенсації підвищених навантажень в майбутньому. Людину потрібно вчити всьому — від правильного сидіння і вставання з ліжка або стільця до правильного розподілу ваги. В цей же час проводиться компенсація виражених порушень функції життєво важливих органів і систем, у тому числі і системи згортання крові, пацієнта навчають правильному диханню і показують комплекси ізометричних вправ для м’язів нижніх кінцівок.

Відновлювальний період після операції можна розділити на:

  1. Ранній післяопераційний — він складається з:
    • щадного періоду — в цей час відбувається гостре реактивне запалення у відповідь на операцію, він продовжується до 4-7 дня після втручання;
    • тонізуючого періоду — в цей час відбувається загоєння рани, він продовжується до 15 дня після втручання;
  2. Пізній післяопераційний — він складається з:
    • раннього відновного періоду — в цей час відбувається резорбція зруйнованих структур (кісткових), він продовжиться до кінця 6-8 тижня після втручання;
    • пізнього відновного періоду — в цей час активно починаються процеси регенерації в кістковій тканині, він продовжується до кінця 10 тижня після втручання;
    • адаптаційного періоду — в цей час завершується повне відновлення організму і повернення працездатності і здатності до самообслуговування.

У ранньому післяопераційному періоді повинна проводитися профілактика ускладнень, які можуть загрожувати життю пацієнта, пролежнів та інших трофічних розладів. Для вирішення цих завдань можуть використовуватися дихальні вправи, ізометричні вправи для м’язів кінцівок. У лікуванні пацієнта можуть використовуватися фізіотерапевтичні вправи (магнітотерапія, УВЧ-терапія, УФО швів), рефлексотерапія, електростимуляція м’язів. Активно використовуються вправи лікувальної фізкультури — вони повинні підбиратися для кожного пацієнта індивідуально. Після стихання болю в рані можуть використовуватися пасивні та активні вправи в колінному і тазостегновому суглобі прооперованої кінцівки.

Після ендопротезування кульшового суглоба дозволяється раннє вставання — це захід може вирішуватися вже на 2-3 день після втручання. На перших порах поряд з пацієнтом обов’язково повинен бути помічник, який допоможе і проконтролює стан людини.

Ще до операції потрібно вчити пацієнта — як вставати правильно: з боку здорової ноги і за умови відносно задовільного загального стану. Не можна невиправдано затягувати цей процес і відкладати вставання до повного відновлення нормального самопочуття — чим раніше пацієнт зможе встати, тим краще буде прогноз виконаної операції.

Фізіотерапевтичне лікування рекомендовано на будь-якій стадії реабілітації хворого — це допомагає попередити розвиток ускладнень після втручання і подолати патологічні стереотипи руху. Пацієнт повинен повірити в успіх операції і досягнення позитивного результату — тоді будь-яке відновлення буде проходити значно швидше.