Лікування та реабілітація вивиху плечового суглоба

Вивих плечового суглоба — це стан, при якому спостерігається поділ суглобових поверхонь, а саме, суглобової западини лопатки і головки плечової кістки. Спостерігається звичайно при фізичних впливах на суглоб.

Вивих плечового суглоба

Даний стан необхідно диференціювати з підвивихами плечового суглобу. Дану травму також часто називають неповним вивихом плечового суглобу. Характеризується вона тим, що хоч суглобові поверхні і відходять один від одного, але, на відміну від вивиху, зберігають точку дотику.

Класифікація

Найчастіше, вивихи класифікують залежно від фактору, який викликав травму, на дві основні групи — вроджені та набуті. Вроджені вивихи з’являються внаслідок патології розвитку або неправильних дій медичного персоналу при пологах. Набуті вивихи також діляться на дві групи:

  • Звичний вивих. Причинами його є нестабільність суглобу. Розвиватися такий вивих може навіть при незначному фізичному навантаженні.
  • Травматичний вивих. Виникає внаслідок травм. Може ускладнюватися розривами капсули суглобу, пошкодженням м’яких тканин, судин і нервів.

Основні симптоми

Симптоми вивиху плечового суглобу досить різноманітні. Найпершою скаргою є біль. Іноді вона настільки виражена, що може супроводжуватися потемнінням в очах, блювотою. Далі постраждалі відзначають обмеження рухливості в суглобі. Далі наростає набряк в області травми.

Для постраждалих з вивихом плеча характерна специфічна поза — через хворобливість, вони намагаються притримувати ушкоджений суглоб, іммобілізуючи його.

Вивих плечового суглобу у дітей зустрічається рідко. Для них більш характерні підвивихи. Симптоми підвивиху плечового суглобу не відрізняються від симптомів вивиху. Діагноз встановлюється в процесі діагностики лікарем.

Діагностика

До основних ознак вивиху відносять:

  • Різку хворобливість і обмеження рухливості в суглобі
  • Анормальне положення анатомічних орієнтирів (головка плечової кістки визначається назовні або досередини від суглобової западини лопатки)
  • Рухливість кисті не порушена

Навряд чи ви зможете самостійно встановити діагноз, навіть грунтуючись на скаргах і використовуючи фото вивихів плечового суглоба з інтернету. Диференціальна діагностика даної травми досить складна, отже, необхідно обов’язково звернутися за допомогою до травматолога або хірурга. Лікар обов’язково зробить рентгенівський знімок, який є основним способом діагностики вивихів, після чого буде виставлений остаточний клінічний діагноз.

Як лікувати вивих плечового суглобу?

рентген плечового суглобаЛікування вивиху плечового суглобу має починатися ще на місці події. Перше що необхідно зробити — це іммобілізувати пошкоджену кінцівку і прикласти до місця травми лід. Потім постраждалого необхідно обов’язково доставити в лікувальний заклад, для надання кваліфікованої допомоги. Першим етапом є відновлення анатомічної цілісності суглобу, або, кажучи простою мовою, вправлення.

Суглоб повинен бути вправлений в якомога коротші терміни після отримання травми, щоб уникнути розвитку ускладнень. Даний процес починають зі знеболення. Як правило, при нескладних вивихах, роблять місцеву анестезію. У деяких випадках (складний вивих, дитячий вік потерпілого) перевага віддається загальному наркозу. Методів вправляння плечового суглобу виділяють величезну кількість. Вибір методу здійснюється лікарем залежно від складності травми, наявності супутніх патологій. Розділити їх можна на три основні групи:

  • ричагові методи
  • ідштовхувальні методи
  • фізіологічні методи

Після вправлення кінцівку фіксують пов’язкою, призначають знеболюючі та протизапальні препарати, фізіотерапію. Дуже важливим етапом в лікуванні вивиху плечового суглобу є реабілітація.

Реабілітація після вивиху плечового суглоба

Основним методом реабілітації є ЛФК. ЛФК при вивиху плечового суглобу спрямована на відновлення рухливості в суглобі і поліпшенні стану м’язів після гіподинамії. Найбільш поширені вправи після вивиху плечового суглобу — це вправи з легкими гантелями і не дуже тугим еспандером.
Реабілітація проходить в 3 періоди:

  1. Приблизно за 2 тижні після травми необхідні вправи, що забезпечують активні рухи в суглобах пошкодженої кінцівки.
  2. Після припинення іммобілізації необхідні вправи, що сприяють розслабленню м’язів, які будуть рефлекторно скорочуватися.
  3. Третій етап — відновлення м’язів пошкодженої кінцівки. Тут в основному застосовуються різні гімнастичні інструменти — м’яч, булава, гантелі.

https://www.youtube.com/watch?v=uqNUDhKJ4kE